Побутові датчики ісігналізатори витоку газу для дому та дачі

Витік природного газу небезпечна, і щоб не стати героями сюжетів новин, слід використовувати пристрої захисту - побутові датчики й сигналізатори витоку газу. Для побутового застосування будинку і на дачі їх існує цілий ряд, і ми допоможемо вам розібратися в їх різноманітті, правилах установки і використання.

• Функції та принцип дії
• Види комбінованих детекторів
• Чим ще обумовлена ​​різниця у вартості
• Повірка та огляд
• установка приладу
• нюанси експлуатації

Побутові сигналізатори загазованості призначені для визначення наявності в кімнатній атмосфері ряду газів в концентраціях, що загрожують життю і здоров'ю людей. На відміну від промислових і лабораторних пристроїв, датчики газу для цивільного застосування мають менший спектр визначених речовин, а також практично ніколи не забезпечуються функціями реєстрації вимірювань і самодіагностики. Якщо задуматися, то в кімнатній атмосфері може бути присутнім обмежений ряд з'єднань, здатних нашкодити людині: головним чином це природний газ, основу якого складає метан, а також продукти горіння - одноатомний і двоатомний оксиди вуглецю.

Усередині кожного датчика загазованості встановлені один або кілька газоаналізаторів різного типу дії. Контроль над витоком горючих вуглеводнів ведеться переважно стеженням за здатністю газової суміші поглинати інфрачервоне випромінювання. Так, молекули кисню і водню діатермічне, в той час як метан чітко проявляє властивості парникового газу. Шляхом настройки приладу на певну хвилю поглинання можна досить точно визначити тип речовини, на яке реагує газоаналізатор.

Вуглекислий газ також здатний поглинати теплове випромінювання, хоча ці його властивості виражені дещо слабше. Проблема в тому, що окремо взятий інфрачервоний газоаналізатор не є універсальним, для кожного газу слід встановлювати окремо налаштований детектор. При цьому чадний газ абсолютно діатермічен, тобто інфрачервоними детекторами не визначається. Для його виявлення використовується термохімічних детекция, принцип якої покладено в роботу каталізаторів автомобільних вихлопних систем. Суть така, що потрапляючи на каталізатор, чадний газ окислюється, викликаючи нагрівання поверхні. При нагріванні електричне опору каталізатора знижується, що успішно реєструє найпростіша електронна схема.

Пристрій детекторів витоків газів досить просте, що дозволило знизити ціну для рядового споживача до прийнятною. Найбільш дорогий елемент всередині побутового сигналізатора утечкі- це газоаналізатор, що вимагає окремої схеми харчування і індивідуального калібрування. Тому за своїми здібностями побутові прилади можуть сильно відрізнятися.

У діапазоні цін від 1 до 2 тисяч рублів розташувалися найбільш прості пристрої комбінованого принципу дії. Всередині одного корпусу розташовані детектори всіх трьох небезпечних побутових газів, і всі вони підключені до одного пристрою сигналізації. Іноді такі датчики не дозволяють визначити, що саме викликало спрацьовування, що однозначно можна віднести до мінусів цієї групи приладів.

Більш дорогі пристрої (від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) мають не тільки більш прогресивні методи виявлення, але також забезпечені рядом найважливіших функцій. Наприклад, всі пристрої такого класу допомагають однозначно визначити, концентрація якого саме газу перевищена. Також можлива наявність релейних або аналогових виходів для підключення до блоку автоматизації котельні. Такого роду прилади здатні в автоматичному режимі перекрити подачу газу або включити примусове провітрювання.

Найбільш дорогі сигналізатори загазованості - це цілі комплекси, що складаються з окремих датчиків різного типу і спільного блоку управління. Усередині останнього знаходиться самописець, релейні і аналогові виходи, джерело живлення. Застосовуються такі пристрої в приміщеннях складної форми і значної протяжності, де потрібна установка декількох датчиків.

Проблема вибору і експлуатації побутових газоаналізаторів укладена в їх моноблочном пристрої. У той час як всі детектори розташовуються в одній точці, місця концентрації у всіх трьох газів різні. Чадний газ і метан концентруються у верхній частині приміщення, в той час як вуглекислота при нормальних умовах важчий за повітря. Для побутових умов це прийнятно, адже вуглекислий газ являє найменшу небезпеку, проте в певних ситуаціях ця обставина категорично неприпустимо. Наприклад, зріджений газова суміш з балона завжди важчий за повітря, з-за чого необхідна установка двох датчиків в нижній зоні і під стелею приміщення. Таким чином, пристрої з окремими виносними датчиками в подібних випадках купувати вигідніше.

Датчики чадного газу можна зустріти в складі комплексної сигналізації і системи «розумний дім» з підтримкою зв'язку GSM або через інтернет. Показання датчика при цьому можна перевіряти навіть віддалено за допомогою телефону. 

Інший нюанс криється в точності і надійності детекторів. Загальні вимоги встановлюють поріг спрацьовування при концентрації метану в 10% від порога загоряння (НКПР) і змісті чадного газу більше 85 PPM (часток на мільйон). Також нормується похибка вимірювань (не більше 10%) і час спрацьовування. Варто сказати, що всі прилади, представлені на ринку, цим вимогам повністю відповідають, проте з часом можуть втратити свої властивості. Саме з цієї причини сигналізатори загазованості вимагають щорічного проходження повірки і є високий ризик, що чергову атестацію прилад просто не пройде, а значить, доведеться купувати новий.

Встановити, чи відповідає прилад вимогам безпеки, можна шляхом його повірки на вимірювальних імітаційних стендах. Зробити це можна в найближчому центрі стандартизації, метрології та сертифікації, що знаходиться в державному відомстві. Є й приватні лабораторії, акредитовані на ведення такого роду діяльності, проте вони займаються випробуваннями промислового обладнання, цінник на послуги також відповідний. Отримати адресу найближчого випробувального центру можна в міськгазі, вартість повірки становить від 300 до 500 рублів.

Повірка побутових сигналізаторів газу проводиться також перед введенням приладу в експлуатацію: з невідомих причин відмітка заводу-виробника про придатність приладу в середовищі газівників не котується. Однак в деяких газових службах сигналізатори можна купити відразу зі свідченням і відміткою в паспорті, правда ціна буде трохи вищою. Не забувайте, що з огляду на необхідність регулярної повірки паспорт приладу повинен зберігатися аж до його утилізації.

Немає вимог кметоду закріплення газового сигналізатора, це можуть бути як шурупи, так і звичайний двосторонній скотч. Практично всі прилади поставляються в пластиковому корпусі, вага яких становить близько 100 грам. Єдине, що потрібно враховувати - розташування в безпосередній близькості електричної розетки, адже довжина шнура живлення приладу рідко перевищує 100-150 см, при цьому розбирати прилад, використовувати подовжувачі або нарощувати шнур не допускається.

Окремо регламентується вибір місця установки. В середньому ступінь захисту сигналізаторів не вище IP 33, таким чином, прилад не повинен встановлюватися в тих місцях, де на нього можливе попадання бризок, викидів пилу, а також виключено вплив пара і високих температур. Також немає сенсу встановлювати сигналізатори загазованості в безпосередній близькості від вентиляційних каналів вікон.

Висота установки приладів визначається його інструкцією-паспортом. В середньому для комбінованих детекторів це 0,5 м від стелі, для сигналізаторів скрапленого газу - не ближче 0,5 м до підлоги. При наявності в підлозі заглиблень в них слід встановлювати додаткові датчики пропану.

Після установки прилад потрібно перевірити на предмет працездатності, але це потрібно зробити правильно. Все, що потрібно - повітряну кульку і деревна лучинка. У кульку необхідно набрати невелику кількість газу, наприклад від пальника кухонної плити. При цьому не слід випускати газ безпосередньо в забірну решітку детектора, що неминуче призводить до псування чутливого детектора. Імітація загазованості виконується випуском малих порцій газу з відстані не ближче одного метра. З лучинкой все простіше: її підпалюють і тушкують, а цівкою диму обкурюють детектор на відстані 20-30 см.

На закінчення відзначимо, що, незважаючи на простоту пристрою газові сигналізатори - техніка дуже чутлива. Для збереження справності приладу необхідно захистити його від забруднення, накопичення пилу та павутиння на корпусі.

Також характерною особливістю аналізаторів чадного газу є їх тривалий час виходу на режим, протягом якого пристрій вимагає особистого контролю. Деякі прилади розраховані на ручне відновлення працездатності після спрацьовування. Процедура описана в інструкції і займає менше хвилини.

Обслуговування сигналізатор не вимагає, навіть навпаки: корпус розбирати не можна, інакше свідоцтво про повірку втрачає силу. З цієї причини ремонт аналізаторів повинен проводитися в спеціалізованому сервісному центрі, незважаючи на те, що усунути більшість несправностей зможе будь-який більш-менш досвідчений радіоаматор.